Понятно, что такое восприятие истины меняется. Как меняется восприятие человеком мира вообще. К примеру, бдучи ребенком, человек, как правило, обожествляет своих родителей, особенно отца, но став взрослым, он может сменить свое мнение вплоть до противоположного. Хорошо, когда уважение и почитание к родителям у человека все же останется, несмотря на то, что он способен уже видеть все их недостатки.
И хотя наш Бог по определению лишен недостатков, как и истина, но и восприятие Бога у человека также меняется, в основном за счет изменения восприятия самого себя.
Будучи духовным младенцем, человек воспринимает Бога как исключительное благо и добро, которое не способно причинить человеку никакого вреда, боли и страданий. И какие духовные ломки испытывает человек по мере того, как ему открывается, что Бог может не только допустить Своему возлюбленному чаду понести какой-либо ущерб, перенести какое то страдание или боль, но и даже смерть. А порой и мученическую.
Поначалу, как правило, человек относится к самому себе, как к исключительной ценности, как к главному сокровищу. Он находится в центре своей вселенной и весь мир по его представлениям крутится вокруг него и для него. И любящее и уважительное отношение Бога к нему только укрепляет такое отношение человека к себе. Но такое отношение свойственно только детям. По мере взросления, происходит переоценка человеком самого себя. Человек открывает в самом себе такие свойства и качества, которые обесценивают его собственную ценность в своих же глазах. Апостол Павел выразил эту мысль очень трезво, я бы даже сказал, беспощадно - "Не живет во мне доброе". По мере духовного пути и взросления человек открывает, что без Бога он сам никто и не представляет сам по себе какой либо ценности - "глиняный сосуд", по выражению того же Апостола Павла. Более того, человек начинает понимать, что он сам является главным врагом для себя самого и для Бога. Что Бог приговорил его к смерти именно потому, что человек считает себя центром всего, то есть, является идолом для себя самого. И что его "эго" является главным препятствием для осуществления цели Бога по отношению к человеку - Бог хочет стать центром человеческой личности. И что человек может служить Богу лишь тогда, когда центром будет не сам человек, а Бог. А сам человек принесет себя самого на жертвенный алтарь служения Богу. В этом смысл слов Христа - "Кто хочет следовать за Мной, ежедневно отвергнись себя и возьми свой крест".
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
