К Иисусу моя вознесется мольба,
Но просить я Его хоть о чем-то посмею?
Я ничтожна, я прах, я как в поле трава,
Подниму к небу очи и тут же немею.
Кто Ты...? Царь, Властелин, Ты - Владыка миров,
Пред Тобою Земля, как пылинка Вселенной.
Неужели услышать меня Ты готов?
Неужели могу говорить откровенно?
Как Ты помнишь меня среди тысяч людей?
Отличить голос мой от других как Ты можешь?
Неужели и правда Ты добрый, благой?
Неужели спасти правда грешников хочешь?
А за что, мой Господь? Мы распяли Тебя,
Причинили Тебе столько мук, столько боли,
И в саду Гефсиманском от страха дрожа
Убежали тотчас, позабыв свои роли...
Говорила, как Петр: \\\"За Тебя постою!
Пусть дотронуться пальцем хоть кто-то посмеет!\\\"
Но вот время пришло...и уже предаю...
А ты кротко идешь по враждебной аллее.
Поднят крест, Ты висишь, и течет струей кровь,
А толпа все кричит, в злобе подняты руки,
И не понял никто, что распята Любовь,
Чтобы нас оградить от суда и от муки.
Светлана Рудометкина,
Украина, Мирный
Меня зовут Светлана Рудометкина. Тем, что Господь дал мне, хочу прославлять Его имя и служить Ему. Жду ваших отзывов svetlanka419vkl@outlook.com сайт автора:личная страница
Прочитано 3079 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
